Дов­гий час Андрій зі Сві­тла­ною все роби­ли само­туж­ки, «з ран­ньо­го ран­ку до пізньої нічень­ки». Не так дав­но у них з’явилися кіль­ка помі­чни­ків і в їхньо­му тепли­чно­му госпо­дар­стві. То вони себе хоч людьми ста­ли від­чу­ва­ти, на від­по­чи­нок інко­ли їздять по Україні.

А ще у них на сади­бі про­жи­ває три феї – це їхні ясо­чки-доне­чки Соня, Таня і Катя. Ласка­ві, від­кри­ті, слу­хня­ні, допо­ма­га­ють у всі­ля­кій робо­ті. Батьки навіть всти­гли поміж робо­тою орга­ні­зу­ва­ти їм діво­чу кім­на­тку, ори­гі­наль­ний дитя­чий буди­но­чок і басейн! Із яким же задо­во­ле­н­ням вони в ньо­му пле­ска­ю­ться! Тіль­ки з дозво­лу батьків і під їхнім наглядом.

Обій­стя їхнє охо­ро­няє ротвей­лер. Він розу­міє вка­зів­ки хазя­ї­на з пів­сло­ва, до малю­ків добро­ду­шний, а п’яних ганяє!

Зда­ва­ло­ся б, замо­жні і щасли­ві, але…заздрити не вар­то. За цим усим стіль­ки щоден­них тур­бот, стіль­ки тяж­кої пра­ці і голо­вою, і рука­ми, з вда­ча­ми і нев­да­ча­ми за пле­чи­ма, що явно не кожен то потягне!

Якраз оце най­біль­ше вра­же­н­ня мене і «накри­ло» в кін­ці гостю­ва­н­ня. Вияви­ло­ся, що тиждень тому у них «зго­рі­ли» росли­ни в най­біль­шій тепли­ці-году­валь­ни­ці через техні­чний збій. Втра­ти колосальні…Але госпо­да­рі не пові­си­ли носа і не жалі­ли­ся на долю. Оця люд­ська якість, напев­не, і допо­ма­гає їм увесь час. А для мене це вели­кий нао­чний урок, як три­ма­ти­ся і йти впе­ред попри все!

Дяку­є­мо за гостин­ність, шанов­на роди­на Марченків!

Хай же у вас тіль­ки прибуває!

Автор­ка
Подоль­хо­ва Марі­ан­на, к.с.-г.н., ден­дро­лог, май­стри­ня пер­ма­куль­тур­ної графіки